Візія майже нульової присутності людини в зоні прямої загрози не означає усунення людини з контуру рішень. Вона означає інше розташування ролей: оператор командує, система повідомляє стан, а машина виконує фізичну дію.
Автономність потрібно розкладати на функції
Маршрутні точки, обхід перешкод, стабілізація, контроль стану або повернення можуть мати різний рівень автоматизації. Кожна функція повинна мати умови запуску, межі, поведінку при відмові та спосіб втручання оператора.
Прозорий інтерфейс
Оператору потрібні режим, критичні попередження, енергія, наслідок команди й можливість аварійної зупинки. Надлишок даних не компенсує неправильний пріоритет або незрозумілу логіку.
Доказ через деградовані сценарії
Система має тестуватися не лише в ідеальному режимі. Важливо перевірити втрату окремого сенсора, переривання функції, зменшення енергетичного резерву й повернення до безпечнішого стану.
Human-in-command — це вимога до архітектури, інтерфейсу, процедури й навчання, а не рекламний слоган.